Зачаровні полонини Закарпатської землі з дня в день роблять
свій тихий оздоровчий вплив на людську свідомість і тіло. Око милується, душа
наповнюється спокоєм, радість приходить до людини...
Ось так можна
передати свої відчуття від перебування в цьому краї. Якщо від виду високих
смерек і густих ялин, запаху хвої та гірських трав виникає почуття впевненості
і натхнення, то коли бачиш дерев’яні паркани та будиночки, скошені пологі
полонини з високими гострими копицями сіна, душа набуває ладу зі світом і
часом.
Життя в
спортивному таборі підпорядковане програмі і розкладу, згідно яких події на
протязі дня розгорталися так.
7.45 – 8.30 – ранкова гімнастика
9.00 – 9.20 – сніданок
10.30 – 12.30 – тренування з дзюдо, загальна фізична
підготовка, ігри, походи, екскурсія
13.00 – 13.30 – обід
14.00 – 16.00 – денний відпочинок
16.00 – 16.10 – підвечірок
16.30 – 19.00 - тренування
з дзюдо, загальна фізична підготовка, ігри, походи, екскурсія
19.30 – 20.00 – вечеря
20.00 – 21.15 – особистий час
21.15 – 21.45 – збори, підведення підсумків дня, що минає,
план на наступний день
21.45 – гігієнічні процедури, сон
Коротко розповімо декілька значних подій, які відбулися в
таборі.
Подія1. Прогулянка
(туди і зворотно 10 км) до стародавньої дерев’яної церкви 18 століття в
с.Гукливе.
Ми йшли вулицею, з однієї сторони якої стояли переважно
дерев’яні Закарпатські будиночки з красивими ганками і парканами. По іншу
сторону шуміла гірська річка, зачаровуючи перехожих переливом світла на сонці
та гнучкою змієвидною течією на вузьких ділянках свого шляху. Свого часу, церква була збудована без єдиного
цвяха, тому діти пильно вдивлялися в старі конструкції з’єднання деревини,
намагаючись знайти, все ж, цвяхи. І це деяким дзюдоїстам вдавалося, але ті
цвяхи були вбиті в конструкцію вже в наші часи, щоб підтримати вже зношені
частини будівлі, особливо ззовні.
Казкової форми
виявився старий довгий ржавий ключ, яким ми відперли тяжкі двері церкви.
Подія 2. Поїздка на озеро Синевир, ведмежу ферму, мінеральні
джерела.
Підйом до озера виявився добре упорядкованим, ми
фотографувалися, несли один одного на спині. Обійшли озеро з краю до краю,
зупинились у мальовничому місці, пообідали. Завдяки турботі мами,Сидоренко
Юлії, діти скуштували дуже смачні млинці з сиром і суницею. Дякуємо...
Самий здоровий бурий ведмідь, якого ми побачили в центрі
відновлення і реабілітації ведмедів, важив 390 кг. Ми спостерігали за цими
сильними і дивними тваринками з широко розкритими очима.
Подія 3. Одноденний похід з Воловця на гору Ціцька, далі по
хребту до метеостанції овечої отари (де роблять бринзу) і нарешті спуск до бази
відпочинку «Думка» в с.Гукливе.
Ведучий походу сказав, що ми пройшли щонайменше 24 км, але
коли про маршрут дізнався водій, він вигукнув: «Шановні, ви пройшли біля 30
км!!» Декому з дзюдоїстів такий тривалий маршрут дався тяжко. Але трохи поївши
підсмажених сосисок, картоплі і сала на вогні, всім стало легше. Драйву додало
ворсування гірської річки нижче середньої ступені складності двічі. До бази
доїхали стомлені і спокійні.
Подія 4.Змагання з самбо.
І хоча ми в змаганнях з самбо беремо участь рідко,
відповідно, не часто відпрацьовуємо специфічні тільки для самбо технічні
прийоми, активно взяли участь у турнірі, на який крім нас прибули запрошені
самбісти з Ужгорода, Львова, Іршави. Усі учасники отримали нагороди. Найкраще
виступив Кононенко Мирослав, посівши 2-е місце. Ввечері цього дня була
дискотека під відкритим небом.
Подія 5. Поїздка на термальні джерела в Косино.
По дорозі ми заїхали на екскурсію в Мукачівський замок, проїзджали
колоритними угорськими селами, зупинялися і навіть купували дещо у їхніх
крамницях. Самі термальні джерела облаштовані за європейськими стандартами.
Діти побували у всіх наявних басейнах з теплою і літньою водою, водних гірках.
Подія 6. Похід до водопаду «Шепіт»
Коли в похід чи на прогулянку береться гарний запас харчів
та ще й м’ясо, картопля, сало, шампури, то й запас позитивних емоцій
виявляється набагато більший, незважаючи на довгий пересічний шлях.
І знову ми йдемо
селом, дерев’яні будиночки привітно зустрічають нас скошеним подвір’ям,
витягнутими копицями сіна, фігурними парканами..Ось і «Шепіт». Фотографуємось,
дехто лізе, куди не слід, зупиняємо їх і знову фотографуємось. Спустившись
нижче водопаду, бачимо відокремлене, по іншу сторону гірської річки, гарне
місце для приготування обіду і відпочинку. Переправа додає драйву в наші
мандри, дехто в кросівках пірнає в воду, виходить на камінь і знову
оступається, але все весело. Деякі
дзюдоїсти зразу залучилися до процесу приготування картоплі і м’яса на вогні,
інші грали в квача, влаштовували переправи через річку.
Обід був смачним, з’їли
все, потім доїли, що залишилося в рюкзаках і, вже не поспішаючи, пішли додому.
Подія 7. Похід на гору Великий Верх (1598 м)
В цей похід пішли найбільш підготовлені борці, так як потрібно
було швидко набрати висоту, вийти на вершину і йти по хребту до певного часу,
потім повернутися назад. Взагалі, була ідея дійти до секретної військової
частини, яка розташовувалася на вершині хребта, але з протилежної від нас
сторони. Оскільки це зайняло б цілий день, ми вирішили орієнтуватися по часу.
Погода була похмурою, здавалося, що ось-ось піде дощ. Піднявшись на хребет, на
нас опустилася хмара і ми йшли окутані то більш, то менш густим туманом. Це
додавало екстриму і легкої боязні. Дійшовши до кінцевої мітки нашої подорожі,
сіли, поділили бутерброди. Якраз в цей момент хмари відступили і перед нами
відкрився прекрасний, осяяний сонцем, вид всього гірського масиву і долин.
Через хвильку ми знову були під ковдрою туману.
Подія 8. Три бані з басейном і «додаванням пару». Тренеру
найбільш запам’яталася друга баня, так як йому довелося 12 дітей пропарити дубовими
віниками. Парильна справа відповідальна і знайома. Діти, як не дивно, виявилися
витривалими до «тортур віниками» і приходилося працювати швидко і по-дорослому,
щоб задовольнити попит «лягти під віник» всіх бажаючих. По зрівнянні з
попередніми таборами, в Закарпатті до банної процедури дзюдоїсти поставилися
наполегливо, відповідально і дружно.
Дякуємо мам наших дітей, які залучилися до життя табору і
допомагали в організації і побуті.
До вашої уваги фото, зроблені на протязі всього табору.
